| Дитинство
Арагорн народився 1 березня 2931 р. Третьої епохи. Дунадан, син Араторна й Гільраен, прямий нащадок Елендиля, шістнадцятий і останній проводир дунедайн Півночі, що став королем Гондора і Арнора під ім'ям Елессара. Один зі членів Братерства Кільця. Арагорн - "королівська доблесть", від синдарського Аra (aran, король). Це ім'я дав йому батько, а Іворвен, мати його матері Гільраен, пророчила, що "бачить на його груди зелений камінь, що і дадуть йому істине ім'я й прославить його, тому що буде він цілителем і відновлювачем".
Йому було всього два роки, коли його батько, Араторн, загинув від стріли орка, і мати відправилася разом з ним у Ривенделл. Він ріс і виховувався в будинку Ельронда, який любив його, як власного сина. Однак за вказівкою Ельронда його називали "Естель", а істине ім'я, як і походження, тримали в таємниці.
Арагорн був високого зросту, волосся його були темними, а очі - сірими, як у більшості дунедайн. Говорили, що й зовні, і по характеру він дуже нагадував Елендура, сина Ісильдура, і, відповідно, брата Валандиля - предка Арагорна.
Коли Арагорну виповнилося двадцять, Ельронд розповів, ким був його батько, відкрив його справжнє ім'я, передав сімейні реліквії - перстень Барахіра й уламки Нарсиля, і напророкував, що його очікують великі подвиги, і що життя його буде довше, ніж звичайно буває в людей.
Кохання
Наступного дня Арагорн уперше зустрівся з дочкою Ельронда, Арвен. Він гуляв по вечірньому лісі й співав "Ле про Лейтіан", коли раптово побачив прекрасну ельфийську діву в синьо-срібному плащі, на чолі якої сяяли дорогоцінні камені, і спершу він прийняв неї за Лютиен. Із цього моменту Арагорн полюбив Арвен. Довідавшись про цю любов, Ельронд покликав до себе Арагорна й сказав, що Арвен стоїть куди вище його, і, навіть якщо її серце звернеться до Арагорну, він, Ельронд, однаково буде засмучений - поки її батько залишається в Середзем’ї, у Арвен залишається юність ельдар, якщо ж він піде за море, у Арвен буде вибір - піти з разом з ним або залишитися. Також він пророчив Арагорну, що його очікує велика доля й довгі роки випробувань.
Боротьба із Сауроном
Тоді Арагорн із дозволу Ельронда покинув Ривенделл. Майже тридцять років він боровся із Сауроном. "Так став він самим стійким з людей, вправним у ремеслах і навченим у знаннях, і, однак, стояв вище їх. Тому що був він мудрим, як ельфи, і таке світло могло спалахувати в його очах, що мало хто міг винести це. Сумним і суворим зробила лице йому доля, але завжди жила в його серце надія, що часом народжувала радість - начебто струмок пробивався крізь скелю". В 2956 р. Арагорн зустрів Гендальфа, і почалася їхня дружба. Вони багато подорожували разом, але з роками Арагорн все частіше відправлявся в шлях один. 2957-2980 р. він проводить у мандрівках - спочатку він служив у Рохані Тенгелю, а потім у Гондорі - Ектелиону II. Там його називали Торонгілом, Зоряним орлом (від thoron (орел) і gil (зірка)), "тому що був він швидкий і гострим був його погляд, і носив він срібну зірку на плащі". В 2980 р. Арагорн зібрав невеликий флот і під покривом ночі зненацька наскочив в Умбар, спалив більшу частину умбарских кораблів, убив Воєначальника Гаваней і відвів свій флот з невеликими втратами.
В 2980 р. Арагорн вертався із границь Мордора, направляючись у Ривенделл, щоб перепочити. У Лориені, куди йому дозволили ввійти, після довгої розлуки він знову зустрівся з Арвен. Вони довго гуляли по лугах Лориена, і один раз увечері дня літнього сонцестояння, піднявшись на пагорб Карас Галадон, заприсягли один одному у вірності. Арвен зробила свій вибір, і, коли Ельронд довідався про нього, то дуже засмутився. Коли Арагорн на час повернувся в Ривенделл, він сказав йому, що Арвен не стане нареченою нікому, крім короля Гондора і Арнора.
Арагорн знову відправився назустріч небезпекам. В 3006 р. він відвідав матір в Ериадорі, куди вона повернулася до своїм рідним, і Гільраен пророчила, що вони бачаться востаннє - ще до настання весни 3007 р. вона померла. В 3009 Арагорн разом з Гендальфом почали полювання за Голлумом, що тривала, з перервами, наступні вісім років, поки, нарешті, Арагорн не піймав його в Мертвецьких болотах, в 3018 р.
Початок сходження не трон
Участь його у Війні кільця докладно освітлено в "Володарі кілець" - зустріч у Брі з хоббітами, прихід у Ривенделл, подорож на Схід. Після загибелі Гендальфа у Морії Арагорн став главою загону Братерства Кільця. Він був одним із проводирів у битві в стін Хорнбурга, потім відправився по Стежці мертвих і прибув у Гондор на кораблях, захоплених в Умбаре, приспівши, щоб взяти участь у битві на полях Пеленнора. Він очолив похід до воріт Мораннон.
Арагорн володів і даром зцілення - він полегшив страждання Фродо від рани, нанесеної клинком назгул, а пізніше врятував Фараміра й Еовин. У старих переказах Гондора говорилося: "Руки короля - руки цілителя. І так розпізнається щирий король".
Корона
Після закінчення Війни Кільця Арагорн коронувався в Гондоре, ставши королем Возз'єднаного королівства Арнора і Гондора - 1 травня 3019 г, і прийняв ім'я Елессар, Ельфийський камінь. Це ім'я було предречено йому при народженні, зелений дорогоцінний камінь із такою назвою подарувала йому Галадриэль, коли члени Братерства Кільця були в Лориені, і через цей камінь так нарік його народ, коли він прийшов у Гондор. У часи його мандрівок жителі Брі прозвали його "Блукачем", і, вступивши на престол, він дав своєму будинку ім'я "Тельконтар" - квенійський еквівалент свого прізвиська. 25 червня 3019 р. Арагорн, за допомогою Гендальфа, знайшов на схилах гори Міндоллуїн паросток Білого Древа. А в день літнього сонцестояння цього ж року Арвен, прибула в Гондор, і Арагорн відсвяткували весілля. Шлюб їх став третім союзом ельдар і едайн. У них народився син Ельдаріон і дочки - оскільки тоді лінії Трьох королів ельдар (Інгве, Фінве й Ольве з Ельве) з'єдналися, а Лутіен була найпрекраснійшою з дітей Еру, те нащадків цього шлюбу називали "діти Лутіен".
Разом з Еомером король Елессар зробив походи за море Руней і далеко на Південь, утихомирюючи численних ворогів, що ще залишалися після падіння Саурона. Він щасливо правил сто двадцять років. В 5 р. Четвертої епохи він видав указ, що люди не мають права переходити границю Шира, і оголосив його Вільними землями під захистом Північного скіпетра. В 16 р. він відправився на Північ і якийсь час жив в озера Сутінкового. Він зустрівся зі старими друзями й подарував Сему Гемджі Зірку дунедайн, а його дочку Еланор зробив фрейліною королеви Арвен.
Смерть
В 120 р. Арагорн відчув наближення старості й вирішив піти з життя. 1 березня він відправився до Будинку Королів на вулиці Рат Динен і ліг на приготовлене для нього довге ложе. Він попрощався із сином Ельдаріоном, передав йому крилату корону Гондора і скіпетр Арнора, а потім усі пішли, і він залишився наодинці з Арвен. Незважаючи на її благання залишитися ще хоча б на час, він сказав: "Ні, пані моя, я останній з нуменорців і останній король Древніх днів. І дарована мені не тільки життя, у три рази більше довга, чим життя людей у Середзем’я, але й можливість піти по власній волі й повернути дарунок". Арагорн поцілував руку Арвен і заснув: "Тоді велика краса відкрилася в ньому, і дивувалися ті, хто потім приходив дивитися на нього - тому що врода юності, мужність зрілості й мудрість і велич старості злилися воєдино. І довго лежав він там, втілення величі Королів людей, у славі, що не померкне до кінця часів".
| |
